Все, що ви хотіли знати про Харків, але боялись спитати Або «Харків: від А до …»

Мої змучено-багаторічні, часом навіть істеричні стосунки з Харковом не повинні були відбутися взагалі. Як, в принципі, не повинна я була після пафосної гуманітарної освіти продавати бусіни, працюючи на жінку, яка писала слово «эмоции» с літерою «и» на початку.

Жити, любити, творити, споживати і страждати у місті Ха я ніколи не планувала. Більше того, в глибокому минулому моїй 14-річній не звабленій культурою душі більше подобався Донецьк, який так само, як і Харків, проїжджала неодноразово з батьками, прямуючи на море.

Щоб було що не тільки почитати, але й подивитись :) Вид нічного Харкова з висоти 150 м Фото з сайту: http://vsviti.com.ua/2013/06/harkiv-vyd-z-dahiv-foto/

Щоб було що не тільки почитати, але й подивитись 🙂
Вид нічного Харкова з висоти 150 м
Фото з сайту: http://vsviti.com.ua/2013/06/harkiv-vyd-z-dahiv-foto/

Та фатальні стосунки з першою столицею, як наче стосунки з мужчиною-поганцем, зав’язались і розвивались без моєї на те згоди. За 7 років перебування в Харкові я вивчили географію, антропологію і, звичайно, філософію міста. За цей же час в пам’яті навіки закарбувались поняття, які стійко асоціюються з Харковом і до болі відомі кожному харків’янину. Як людина, яка мала інтрижку з цим містом, ділюся з читачем своєю абеткою-путівником по Ха і чекаю на коментарі з вашими власними асоціаціями.

Отже….Арабески. Сучасний театр в не менш сучасному місці – мабуть, у найстарішому в Харкові лофті. Перебудована під театр промзона, разом із провокативними постановками арабесок, зробили свій в внесок у створення мого світогляду та ще в декілька сотень світоглядів харків’ян.

Фото зі спектаклю "Червоний Елвіс" театру "Арабески". Взято з сайту: http://sumno.com/gallery/red-elvis/50912/

Фото зі спектаклю “Червоний Елвіс” театру “Арабески”. Взято з сайту: http://sumno.com/gallery/red-elvis/50912/

Барабашово. Або як його ще називають харків’яни Барік, Барабан, Барабашка. Імен у цього чудернацького місця більше, ніж волосин у бороді хіпстера. Як не прикро, але у свідомості харків’ян знайшли відбиток не стільки діяння академіка, на чию честь названо станцію метро і ринок, а власне сам ринок. Барабан – найбільший торгівельний майданчик у Східній Європі. І один із найбільш неприємних феноменів у першій столиці.

Ґамлет. Харківський сучасний художник. І хоча називає він себе не через літеру Ґ, але образ має такий само заковиристий, як і сама літера. Його дивакуваті роботи прикрашають Харків і навіть красувались у “PinchukArtCentre”. Він же, як я дізналась згодом, народився, як і я, 11 серпня. Тому йому й виділяю місце у цій абетці.

Гамлет Зіньківський на фоні своїх робіт в "PinchukArtCentre". Фото з сайту: http://pinchukartcentre.org/ru/photo_and_video/photo/10002

Гамлет Зіньківський на фоні своїх робіт в “PinchukArtCentre”. Фото з сайту: http://pinchukartcentre.org/ru/photo_and_video/photo/10002

«Є». Не скажу, що відкриття цієї книгарні особисто я чекала з нетерпінням. Однак те, що справжньої української книгарні в Харкові не вистачало – факт. «Є» було і є осередком української мови, літературної тусні і просто приємної атмосфери. Для мого серця «Є» асоціюється якраз не з Києвом (де було відкрито першу книгарню), а з Харковом.

Жолдак – чи не єдиний театральний режисер, який кожною своєю постановкою доводив мене до катарсису, культурного оргазму і майже до божевілля. Його геніального «Гамлета» у харківському Театрі Шевченка я передивлялась разів із 600, і коли його постанови зовсім зникли з репертуару театру Шевченка, здалося, що закінчилась ціла епоха. Принаймні для мене.

Захват зомбі – графіті, яке можна побачити чи не на кожному п’ятому будинку в Харкові. Авторство я особисто не встановлювала, та й мережа особливо інформації про концепцію графіті не дає. Однак для мене захват зомбі – істинно харківська штука.

Кулінічі. Святе місце для бідних голодних приїжджих і харків’ян заразом. Кулінічі – чи не єдина знайома мені мережа пиріжкових, яка і їдло має непогане і правильний маркетинг. Цей самий маркетинг робить перебування в деяких Кулінічах приємнішим, аніж в різних метрополях і траторіях. В будь-якому разі, бачачи Кулінічі в якомусь із міст України – серце радіє, бо згадує бідну молодість у Харкові.

Лісопарк. Місце, яке, на жаль, неодноразово треба було захищати від ласих до знищення всього живого бізнесменів й політиків. Місце, де можна просто поблукати між дерев, покататись на велосипедах, або позаглядати у вікна маєтків, які все-таки набудували собі заможні «любителі природи». Без Лісопарку – Харків був би не Харків.

Муніципалка. Або Муніципальна галерея. У Харкові це було чи не єдине місце, яке я відвідувала мало не що тижня. Тут можна було знайти іноді цілком вдалі проблиски того, що називають contemporary art, подивитись фільм чи поспілкуватись з дивакуватими аспірантами з дивакуватими іменами (передаю привіт Веніаміну) з приводу побаченого.

Приходьте знайомитись  з сучасним мистецтвом в "Муніципальну галерею". Фото з сайту:http://mykharkov.info/dostoprimechatelnosti/municipalnaya-galereya.html

Приходьте знайомитись з сучасним мистецтвом в “Муніципальну галерею”. Фото з сайту:http://mykharkov.info/dostoprimechatelnosti/municipalnaya-galereya.html

Площа Свободи. Всі, хто хоч трохи знають Харків, повторять за Вікіпедією «Площа Свободи – шоста за розмірами в Європі і 12 в світі». Ті ж , хто знає ЇЇ трохи більше – згадають чи не найдовший пішохідний перехід, концерт Queen, і сорокатисячні мітинги за честь нашої Батьківщини.

Фалафілі. Хто знає, а хто ні, та фалафілі – це така шаурма з гороховими котлетами. Для студента будь-яких інших професій, фалафілі – просто бюджетне їдло, для студента-культуролога – знайомство з традиційною культурою. Якби там не було, їла я фалафілі тільки в Харкові, тому й асоціація зосталась тільки з Першою столицею.

Харько – ім’я козака, на честь якого, начебто, Харків було названо Харковом. Та втім, це лише одна із версій. Особисто я про Харька знаю не більше, ніж написано у Вікіпедії. Хоча б те, що пам’ятник на честь цієї міфічної постаті, який прикрашає проспект Леніна у Харкові, було зроблено ніким іншим, як Зурабом Церетелі. Бажаючі завжди можуть дізнатися більше.

Ось воно — харківське дітище Зураба Церителі. Пам'ятник персонажу харківської міфології — козаку Харьку. Фото з сайту: http://ua-travelling.com/ua/article/monument-to-cossack-kharko

Ось воно — харківське дітище Зураба Церителі. Пам’ятник персонажу харківської міфології — козаку Харьку. Фото з сайту: http://ua-travelling.com/ua/article/monument-to-cossack-kharko

Мою коротку абетку ви маєте. Для інтерпретація залишаються вільними такі літери як Р,И, І, Ї, Й, С, Ц, Н, О, Ч, Ш, Т, У, Щ, Ю, Д, Я. Всім, кому Харків небайдужий (в позитивному чи негативному сенсі), поділіться своїми асоціаціями!

Advertisements

One thought on “Все, що ви хотіли знати про Харків, але боялись спитати Або «Харків: від А до …»

  1. Серед літер, що залишилися вільними є літера “Щ”, тому дозволю собі використати її так як замайнеться 🙂
    Ще! Ще! Ще! Дарино, пишіть ще, у вас це дуже добре виходить.
    Буду чекати нових постів:)

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s